Косарі поміж трав розмахалися гострими косами.
Що їм квітка Твоя! Їм би впорати справу свою.
Я на ласку Твою сподіваюся, Спасе мій, Господи,
на ласку, на ласку, на Батьківську милість Твою.
Віра Божа одна - днів моїх незамінна супутниця -
що Ти мною завжди керуватимеш, Боже мій, Сам,
що Ти каменем став і в біді Ти за мене заступишся -
в косовиці лихій обмине мене гостра коса.
Недаремно ж бо Ти напував мене свіжими росами,
життєдайним дощем від посухи й від спеки зберіг,
переповнив мене псалмоспівами славними, Господи, –
щоб Тебе, Боже мій, квіт у лузі прославити зміг!
Ой, косарики вже відмахалися гострими косами.
Перед ними вцілівши, під ранішнім сонцем стою,
упиваюся ним і дзвінкими небесними росами,
славлю квітом Тебе за любов невичерпну Твою.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Статья в газету : Явление Святых: миф или реальность? - Владимир Лотохин Необъяснимость и загадочность подобных явлений не разгадана и по сей день. Поэтому сегодня, в это тяжёлое и непредсказуемое время ко всем таким явлениям, наверное, следует относиться по иному. Гибнут тысячи и тысячи людей, одна трагедия следует за другой, войны, катастрофы, взрывы... Духовная энергия множества людей, как и во все трудные времена, вероятно, стала воздействовать на иконы. Значит, сами иконы говорят нам: «Люди, остановитесь!»
